Автор: Дзвонок Людмила
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-05-19 09:33:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Сонце на подвір’ї, он як потепліло,
Та чомусь у серці біль... Так наболіло!
Думи, мої думи, куди вас подіти?
Як би своє щастя та не прогледіти!..
Господи, мій Боже, мені би прозорість,
Знала б де ходити, і була б бадорість,
Помилок не було б, все би йшло гладенько...
Ой, як наболіло у мене серденько!
Слово Боже каже, що радіти треба,
А серденьку радість конче, як потреба!
Думи, мої думи, не чіпайте душу,
Не трусіть ви тіло, як той вітер грушу!..
Боже Слово каже... Слухатися буду!
Перемию зараз швидко всю посуду,
Виперу, що треба, приберу кімнати,
Квіти у вазоні... Які аромати!..
Сонце на подвір’ї! Усміхнусь ласкаво,
Подивлюсь в люстерко – очі, ой, яскраві!
Жити... Хочу жити зовсім не журдливо...
Прийде моє диво, заживу щасливо!
19.05.2017
История cоздания стихотворения:
Чудесна романтична пісня. Гарна співтворчість! |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-03-28 14:29:51 |
Гарний сердечний вірш. Нехай не буде зупинки. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-03-28 14:24:53 |
Чудесний вірш. На моєму подвір'ї росте величезний горіх, якому більше 80-ти років. Його садив мій дідусь ще до Другої світової війни. |
Рецензия от: Світлана Пирогова 2024-03-28 14:21:32 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |