Автор: Дзвонок Людмила
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2022-03-24 20:47:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Після війни своє я відлюблю

Спочину трішки, забудусь і помрію,
Закрию очі і піду туди,
Де сонячно, де квітоньки я сію,
Де радісно було мені завжди!

Пташки – цвірінь… і вітерець грайливо
Волоссячко куйовдить, що масаж…
Весна-краса… І я така щаслива…
Бо настрій в мене… вищий пілотаж!

Кисунечка сусідська щось муркоче,
І я собі наспівую під ніс,
Працюю в квітнику своїм охоче,
Травичкою вже мій город заріс!..

Та не лінуюсь я, роблю, що треба,
А потім відпочинок, чай поп’ю…
       Тепер молитва!
               Щоб закрили небо!
(Після війни своє я відлюблю)!

Як спочивати, коли діти гинуть,
І люди залишилися житла?..
Усі молитви в Небо линуть, линуть,
О Господи, не дай згоріть до тла!

Не дай же ворожбиті глумувати
З країни нашої, не дай горіть в вогні!..
Ми працьовиті, будем будувати,
Щоб де було зібратися рідні!

О Господи, ми віримо – Ти з нами,
Наш милосердний і всесильний Бог,
Ми перемогу стверджуєм словами:
Єгова-Ніссі* – веди до перемог!
                    26.03.2022.

*Єгова-Ніссі – Господь – прапор мій.
                    Біблія, Вихід 17:15,16).

История cоздания стихотворения: