Автор: Каталина
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2009-04-07 01:04:44

Я вдячна небесам.

Я вдячна небесам, що звели нас.

За те, що дали мені знати,

Що не стоїть на місці час,

Що хочу я, що від життя чикати.



І я   з  у с т р і л а   не дарма

Цей взірець ніжності і ласки.

Скінчилася в мені зима,

Я знаю присмак цеї казки.



У сотні днів уже підряд

Шукаю образ твій усюди.

І не знаходжу. Чи знайду?

Якісь чужі ті інші люди.



Очі шкляні, погляд холодний,

Серця як скелі кам"яні,

Спустілі душі, звір голодний

Сидить у кожному - здалось мені.



А я іду із долі в долю

І пошук свій не припиняю.

Їм завдаю чимало болю,

Але ті скелі болю не знають.



Я усі сили покладу,

Життя присвячу цим митарствам

Я всеодно тебе знайду,

Але у іншому...



А ти живи своїм життям,

Хай мир и спокій в нім панують.

Молитимусь усім Богам

З тобою хай так не жартують.

История cоздания стихотворения: