Автор: Каталина
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2010-02-12 11:04:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Виклик долі

Свідомо чи помимо волі
Зухвало кидаю я виклик долі.
Не визнаю свою поразку.
П"янку болючу вічну казку
Не проміняю ні на що я.
І хай не знаю я спокою.
Байдужість враз мене залише
І пильнуватиме на варті тиша
Перлину замкнену під гратами.
І суд людський стане гарматами,
Що вибухнути не посміють -
Ворожі кулі заніміють.
Ціною докору сумління
Не проросте більше насіння
Зневіри, відчаю, тривоги,
Бо рівна вже моя дорога,
Хоч і благка як паутинка.
Але та замкнена перлинка
Зміцнить її до шовку нитки,
Зухвала доля-фаворитка
візьме та й вговтається,
Годі. І дасть мені нарешті спокій,
І відведе усю біду.
Тоді вже й я себе знайду.

История cоздания стихотворения:

вересень 2003