Автор: Иришка
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2015-09-25 21:27:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Чи ти колись бачив, як темрява сяє?
Неначе жива. Неначе палає.
Ні крапельки світла в вогні тім немає.
Так дивно, так солодко темрява сяє.
І небо моє в сяйві тім засинає.
Те сяйво плете оксамитові пута,
По венах до серця солодка отрута,
В одному коктейлі і гріх і спокута.
Чи чуєш, як в серці моїм вона стука?
Нестерпна й жадана ця тихая мука.
Чи знаеш, що ти те породжуеш сяйво?
І все, що навколо стає тільки зайвим,
А те, що всередині, темне і файне,
І всі, що існують у всесвіті барви
Квітнуть надновими в темному сяйві.
Відчуваешь, та темрява є і в тобі,
Забуттям найніжнішим пульсує в крові.
Пристрасть відбитками снів на вікні
Запалює в темряві нові вогні.
Твій погляд солодким озветься в мені.
Світлом своїм загаси мої зорі,
Облизуй світанком оголену душу.
Неначе дельфіни в отруйному морі,
Почуття на розпечену сонцями сушу.
Доторкнись, згоріти до попелу мушу.
Чи бачишь ти, як моя темрява сяє?
Так дивно, так солодко, тихо згорає.
Ні крапельки світла в вогні тім немає.
І небо моє в сяйві тім засинає.
Тобою моє найтемніше палає.
История cоздания стихотворения:
Щиро дякую, Темлана! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:53:07 |
Чаты, форумы дарили эмоции. Значит, были нужны. |
Рецензия от: Вокисон 2024-03-28 13:51:12 |
Гарно, соковито. |
Рецензия от: Вокисон 2024-03-28 13:48:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |