Автор: Нагорний
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2010-09-04 22:16:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Самотність

Горить камін, палає свічка,
Та щедро ділиться теплом.
Заплетена у косу стрічка.
Туманний вечір над селом...

І знову дома, знов самотня.
Молитва, образ в рушниках.
А на душі ніщо – безодня...
Прохання долі на устах

– За що мені такая кара?
Заміжні подруги, сім’я.
Розумна, люди кажуть – гарна...
Тоді чому весь час одна?

Лежить у скрині сукня нова
На ній як пух фати вуаль…
– Авжеж беруть... Беруть панове!
Але не сватають, нажаль...

Дівочі сльози, жовтим воском,
Застигли у її душі...
Надія тане з кожним роком.
Сувора доля, хоч кричи!

Кричати, плакати, просити!
Кохання, то цілком природно.
Єднати долі, то любити...
Краще ні з ким, ніж з ким завгодно…

История cоздания стихотворения: