Автор: ВальФа
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2012-08-09 23:42:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Порожнеча свічад

Знову дивлюся в порожнечу свічад
І кришталева розійдеться тиша.
Рвучко зупиниться час – і назад…
Слова не вимовив, стіни залишу.

Де ти є спокій? Де ти надія?
Колом сумним я втомився блукати.
Де ти осяяна сонечком мрія,
Що не давала мені засинати?

Скільки ще треба доріг перейти?
Скільки річок і стрімких водопадів?
Щоби нарешті мені віднайти
Те, що зростить в моїм серці відраду.

Тоне в безодні навколишній світ,
Легка пір’їнка торкнеться знов шкіри,
Тонкою веною кров наче лід,
Пасткою тиша в центрі квартири.

Та відображення манить з собою,
В той паралельній незвіданий світ
І поринаю я знов з головою
В ту дивовижу, що манить в похід.

История cоздания стихотворения: