Вход для авторов

Забыли пароль??

Регистрация

Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /

Число 28. Як знищували українську мову
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /

Сейчас на сайте 2798 человек

Кто онлайн?

Рекомендации УПП

ми будьмо
Елена Рышкова
варте
Цыганова Наталия
Нота...
ЛИМ

Резонанс дня

Новые авторы

Присоединяйся

Дякую всім, хто не забуває завітати в гості на мою сторінку, за те, що читаєте і залишаєте відгуки на мої вірші..

Автор: АКВа
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-03-16 11:33:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БАРВІНКОВА ГОРА

Давно було це, а чи може й ні,
Але легенда ця живе ще й досі.
Події ті я опишу сумні
У славний день, присвячений Явдосі.

Коли весна ступає на поріг,
І сонечко вже землю пригріває,
Свята Явдоха -- захист, оберіг
І вісниця майбутнього врожаю,

З води замерзлої знімає чари сну,
Землі дарує життєдайну силу,
Веде за руки знову в світ весну,
І надихає розправляти крила.

Природа дуже жваво ожива,
І ластівка летить уже під стріху,
Веснянки дзвінко пташечка співа,
Лелека в'є гніздечко всім на втіху.

Я згадую, як тато мій колись
Розповідав легенду про Касьяна,
Як жив він, як любив, кому моливсь,
В яке потрапив лишенько й оману.

Він працьовитий й добрий був юнак:
За все, що бравсь -- виходило нівроку.
Самотньо жив собі, як одинак.
А друзі сім'ї мали вже під боком.

Касьян був, знаний всіми, лісником.
Любив свій ліс, красу земну природи.
І милуватись навіть слимаком
Часами міг -- вбачав в тім насолоду.

Ще сонце на світанку ледь зійшло,
Свої обходив вже він володіння.
І тішився,  як в лісі все цвіло,
В дубовім листі бавилось проміння,

Шумів біля ставочку очерет,
А на воді качки клювали ряску,
З свічок рогозу починала злет
Красива бабка з крильцями, як в казці.

Раділо все, до сонечка тяглось,
Він тамував свій подих, прислухався.
В симфонію музичну все злилось --
Касьян радів цим звукам, надихався.

Розмову тиху з травами він вів,
Вітався із клубочком сонних зміїв.
Легенди слухав вікових дубів,
Сидів частенько під горою й мріяв.

                             - / -

Одного разу в хащі лісовій
Касьян блукав заросшими стежками.
І на горі улюбленій своїй
Зустрів дівча з рум'яними щоками,

Біленьке личко, очі -- синь небес,
І, наче змійки дві, чорненькі брови.
Таких в селі не бачив він принцес,
Було в ній щось чарівне й загадкове.

Сиділа на квітчастім килимку,
Віночок із барвінку майструвала,
Про зустріч несподівану таку
І гадки навіть у думках не мала.

Касьяна мов ударив перший грім,
Ніколи з ним такого не бувало --
Одразу закохався... Й річ у тім,
Що це кохання все життя тривало.

Узнав він хто вона і де живе,
І скоро вже освідчився коханій.
Не знав, що серце вразить й розірве
Відмовою своєю хтива пані.

Він руку й серце їй пропонував,
Та знехтувала дівчина скарбами
Сказала, що багатства він не мав,
То жде від нього золота з шовками.

У розпачі був хлопець та однак,
Вирішує, що він свого доб'ється.
Бо не ледащо був і не жебрак.
Заробить гроші й доля посміхнеться.

Касьян старався, довго працював
Та заробив уже чималі статки.
У мріях вже кохану обіймав,
І що родина житиме в достатку.

Послав тоді до милої сватів,
Та знов йому відмовили в проханні.
Було замало дівчині корів,
Прикрас, одежі -- марні сподівання.

Роки ішли, Касьян все багатів,
Та тільки насміхалася красуня.
Вже не було ніяких перспектив --
Кохання це було отруйним трунком.

Що зневажала світлі почуття,
Касьян наш зрозумів запізно дуже.
Пройшло вже майже все його життя,
Та був коханій він завжди байдужим.

Озлобився на долю чоловік,
З сусідами не став більш спілкуваться.
Затворником зоставшийся жив вік.
І ні на що уже не сподівався.

З своїм багатством завжди віч на віч,
Він довгими і темними ночами
Все гроші рахував й ховав їх в піч,
Бо знав, що є охочі за скарбами.

Уже і старість вхожа на поріг.
Касьян самотній. Що ж уже робити?
Одного разу дуже занеміг,
А скарбу шкода. Думав: "Де ж подіти?"

І вирішив: " Я викопаю став!",
Знайшов містечко в лісі дуже гарне.
І вирив рів і скарб туди поклав,
А під горою ще й насипав дамбу.

Із рівчачків створилось озерце,
Касьянове багатство приховало.
Помер Касьян. Ну ось уже і все...
Та полювання на скарби тривало.

Та передбачив це старий Касьян.
Ще за життя він помолився лісу:
"Щоб із скарбами не знайшов хтось ран,
Створи надійний захист і завісу."

Як хтось порушить сон озерних вод
І спробує до покладу дістатись.
Пірнає скарб в стрімкий коловорот...
Касьян це бачить й любить посміятись

Над жадібними й хтивими людьми,
Любов які міняють на багатство:
"Ще й досі не змінились майже ви,
Таке, як і було в минулім, панство."

Закляття на скарби Касьян наклав:
Віддасть тому, хто має душу чисту
І ввійде в воду не здригнувши став.
Людини не знайшлось з таким ще хистом.

                             - / -

Спить вічним сном і стереже свій скарб
Касьян давно у світі потойбічнім.
А ліс наш має безліч див і барв,
Шумить дубами й соснами довічно.

І згадують місцеві лісника
Не злим і тихим легендарним словом.
І долю, що була така гірка,
А ліс і став назвали Касьяновим.

А на весні Барвінкова гора
Вкривається блакитним ніжним цвітом,
Як згадка, що кохання -- то не гра.
І в поколіннях нових хай розквітне.

14.03.2023.