Автор: Игорь Волощук
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-03-22 22:19:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

куди йдемо?

Щось сталося  зі світом, із людьми???
Куди йдемо?  На пекло все це схоже...
Куди не глянеш , - прояви біди...
Здається вже ніщо  не допоможе.

Вже не зарадити, бо все кругом гниле...
Біль за країну болем крає душу
І мрія, щастя вже не оживе,
Та за людей молитися я мушу...

За хлопців, за синів, за буйний цвіт,
Ще за батьків, дітей,- відверто плачу...
Не пожили  здається ще як слід,
А ці могили , наяву вже бачу...

Не зрозуміти нам оцю  війну,
Кругом неправда і відверто брешуть!
Тим часом крадуть і спустошують казну,
В Верховний Раді язиками чешуть...

Гребут під себе прокляті царі...
А мій нарід розсіявся  по світу...
Нові могили - криють спориші
Летять слова Шевченка Заповіту...

Та, хтось, колись, - заплатить за гріхи...
Ніщо не вічне кажуть в цьому світі...
Най підростуть  з роками дітлахи
В них оживуть всі воїни убиті!

Пройдуть роки, століття і віки,
Минуть часи де правили іуди...
Я вірю в вас нащадки, земляки!
ЩО В УКРАЇНІ ПРАВДА ТАКИ БУДЕ!!!

         Ігор Волощук    2017

История cоздания стихотворения: