Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-06-26 22:10:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ГОРИТЬ СВІЧА...

Горить свіча і губляться слова,
І десь у небокрай молитва ллється...
І туга, туга серце обгорта...
І Україна плаче - не сміється...

Біда і горе у моїй землі,
Стікає кров'ю Ненька - Батьківщина
Встромили в спину нам ножі "брати",
Колись ми були, як одна Родина ...

Руйнуються і села і міста...
А у польах де золота пшениця,
Триває бій, де постріли гармат
Де поміч, волонтери, "паляниця"...

Де кулі, що торкаються броні,
Стару легенду хочуть пригадати
"Де голос крові брата від землі..."
Це доля Каїна, що Господом проклята

Де люди стали гірші звірини,
Що сіють смерть, насилля і свавілля,
Бо сучі діти, - "зайди- сатани"...
Здається вже на грані божевілля

Нажива, чи збагачення, чи смерть?
Така вона примарна перспектива,
Бо все перевернулось шкереберть
Цитата з Біблії:"Не сотвори кумира!"

Ми українці на своїй землі,
Як водиться нам нічого втрачати,
Названі гості - звуться  вороги...
"Нам двічі за Вкраїну не вмирати!"

У цьому істина, і правда і любов,
Для вас ганьба, прокляття, вічний сором
І це залишиться основою - основ...
А в нас в порохівницях є ще порох...

Бо ми нащадки давньої Русі,
Прямі потомки Ольги, Ярослава
Шепочемо: "Господь допоможи!"
А, Матір Божа :"Будь до нас ласкава!"

  Ігор Волощук

История cоздания стихотворения: