Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-08-28 14:30:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

МИТТЄВОСТІ ЩАСТЯ...

Нарешті відпустка, втомився звичайно
І серце у смутку, і думи сумні...
Та треба "летіти" до "своїх" негайно,
Сумує онука в чужій стороні...

Згубилися рідні, розвели дороги,
Багато журби нам принесла війна,
Так знов хвилювання, постійні тривоги,
На очі накотить болюча сльоза...

Думками полину до рідного краю,
Згадаю дитинство, загадаю батьків...
У щирій молитві я Бога благаю!,
Щоб нашу країну від зла захистив

І знову дорога, і знов кілометри,
Ось так непомітно закінчився рейс...
До  цілі візиту  вже лічені метри,
А десь там у горах росте едельвейс...

Мене не цікавить ота дивна квітка,
Шукаю "Ромашку", це миле дівча...
Несеться назустріч - маленька лебідка,
Миттєвості щастя, співає душа...

Обійми, обійми палкі поцілунки...
На деякий час і журба відлягла...
Цукерки, смаколики, ще  подарунки,
Почую кмітливе : "Люблю дідуся..."

Розмови, розмови, цяцьки і малюнки
Прогулянки парком, морозиво, біг...
Дідусь - "на горгоші", гра в шахи, рахунки,
Дракон, дика кішка,  і регіт, і сміх ..

В миттєвостях щастя здається згубився,
Відведений час, як говориться - збіг...
Та я у дитинстві її залишився,
Як світлий і добрий святий оберіг

Скінчиться війна, підростуть наші внуки
Пройдуть по стежинах вже свого життя
І миле дитятко хтось візьме на руки...
Бо це аксіома людського буття...

Ігор Волощук  2022

История cоздания стихотворения: