Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-10-22 00:16:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БУДЕМ ЖИТИ!

(Життєві історіїї війни...
Світлій пам'яті Віталія Печука)

Сумна історія, одна із багатьох,
Але про це  не можу не сказати:
"Чиясь душа вже лине до зірок...
Для когось вже немає що втрачати..."

Коли в твоїй країні йде війна,
А на порозі плаче  твоя мати,
Згадалася колиска, немовля,
І від безсилля хочеться кричати...

Волати на весь світ, щоб він почув
І зупинив насилля і свавілля...
Сторінку цю страшну перегорнув,
Де ми усі на грані Божевілля

Десь провінційне місто, чи село...
А в споришах протоптані стежини,
У балці є сріблясте джерело,
А ще кущі колючої ожини..

Стара верба і загадковий ліс,
Ось стадіон, а трохи далі школа...
Оця війна - відсутній компроміс,
І окупант, а ще його крамола...

"Не плачте, мамо! Вибачте за все!
Хтось нашу землю має боронити!"
І далі це прощання мовчазне, в останню мить
"Не плачте! Будем жити!"

Ось батько обійняв: "Я теж іду...
Не хочу зайвого багато говорити,
Одного я тебе не відпущу...
Треба ж комусь, в бою тебе прикрити"

І так вже вийшло - рушили на фронт,
Гортаються і пишуться сторінки ...
На Сході багряніє горизонт...
Щира молитва жінки - українки

Палкі слова:"О , Господи спаси!
Не залиши обох в лиху годину...
Велінням Божим прошу збережи,
Усіх хто захищає Батьківщину!"

Артобстріл і здригається земля,
Триває бій, з  ефіру: "Є трьохсоті..."
У пекло проривається "броня"
"Гей, пригальмуй, ось там на повороті..."

А далі вибух, спалах чорний дим...
І батько "під вогнем" шукає сина...
"Як це воно померти молодим?"
Ой, гірко плаче Ненька-Україна..."

Ось на колінах сивий чоловік
Найгірше у житті згубити сина...
"Чому його? Такий короткий вік...
Візьми мене, бо він моя дитина..."

Сумна історія, одна із багатьох,
Але про це  не можу не сказати:
"Чиясь душа вже лине до зірок...
Для когось вже немає, що втрачати..."

Не говоріть слова, що все минає,
Хоч у житті трапляються дива...
А  батько , батько все розповідає,
І на долівку капає сльоза...

Ігор Волощук 2022

История cоздания стихотворения: