Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-02-20 08:15:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БО КРОВ ЛЮДСЬКА, ЯК КАЖУТЬ - НЕ ВОДИЦЯ...

Нові могили криють спориші,
Прихисток невідомого солдата...
І у зажурі пишуться вірші,
І у молитві поминаю брата ...

О, скільки їх, у травах полягло,
Вдивляюся у ці героїв лиця...
Здавалося усім смертям на зло...
Бо кров людська, як кажуть - не водиця...

Вони зробили крок у небуття,
На захист стали - землю боронити...
І рветься серце ,  крається душа,
І хочеться від горя голосити...

Як пережити цю страшну біду?
В  сльозах схилила голову калина...
Хто і за що приніс сюди війну?
Чому страждає Ненька-Україна?

Хто мрії, віру, волю розтоптав?
Хто зрадив нас? А хто прийшов вбивати?
Хто всі ці роки безупинно крав?
Про це, злочинців - треба запитати...

Не спише все війна, як ви гадали,
Розставить крапки над усім життя,
Лише для того люди  помирали,
Щоб Україна  справді розцвіла !

Тернистий шлях, нелегка жде дорога,
Та діти і онуки підростуть...
Велінням серця, і велінням Бога,
Сторінку цю страшну перегорнуть

Щоб пісня розлилася над ланами
І ожила сплюндрована земля,
Розквітли щастям київські каштани
І посміхнулось українське немовля

О скільки їх у травах полягло...
Вдивляюся у ці героїв лиця...
Здавалося усім смертям на зло,
Бо кров людська, як кажуть - не водиця...

Ігор Волощук лютий 2023 р.

История cоздания стихотворения: