Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-05-23 22:40:43
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ДУША ПОЕТA - ЧАРІВНА СОПІЛКА...

Летять слова від ночі до світання,
І поринають десь за небокрай...
Їм не байдуже горе і страждання,
Всім серцем люблять свій батьківський край...

Душа поета - чарівна сопілка,
Лікує душу,  зболену твою...
Палає в небі, як самотня зірка,
Стрічає в мріях ранішню зорю...

І сонцем світить, хвилями вирує ,
І вітром волі десь зі степу дме...
І в римах по світах своїх мандрує,
Ось там за рогом знаю поверне...

До церкви помандрує і до храму,
Несе у серці свій одвічний біль...
Туди, на сповідь, де відкриє браму,
Свого шукання заповітну ціль...

В своїх молитвах щирих і крилатих,
Торкається Всевишнього руки...
Йому завжди в підмогу Божа мати,
Почуєм тихе "Господи прости!"

Даруй нам Боже розум і прозріння,
І виведи нас грішних із пітьми,
Бо ми усі на грані божевілля...
"Своєю волею я прошу захисти!"

І линуть рими наче дивні птахи,
Волають, кличуть, щоб проснувся світ...
Для них збудують шибиниці , плахи...
Та жити буде слово, заповіт...

І оживе , і правдою проллється,
Пробється, як весняний первоцвіт:
Десь хтось заплаче, інший засміється
Продовжить хтось перерваний політ ...

Душа поета чарівна сопілка,
Лікує душу,  зболену твою...
Палає в небі, як самотня зірка,
Стрічає в мріях ранішню зорю...

Ігор Філіпович - Волощук 2023

История cоздания стихотворения: