Автор: Игорь Волощук
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-05-23 22:44:11
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

САКРАЛЬНЕ...

Він стояв і плакав на могилі,
Світ перевернувся навкруги
І людський потік неначе хвилі,
І сакральне:" Господи прости!!"

Він мовчав, в зажурі бігли сльози,
Десь губилися і плутались думки...
І Всевишній вже не допоможе ,
Це прощання з батьком назавжди ...

Зовсім ще малий, його кровинка,
У цю мить дорослим зразу став,
Біля нього голосила жінка,
Біль і сум їй серце обгортав...

Ось воно людське, жахливе горе,
У скорботі  мерехтить  свіча,
Хтось в минулому про нього вже говорить,
А дитина напівсирота...

Люди плакали, ставали на коліна,
Він загинув за батьківський край...
Гірко плаче Ненька-Україна,
Вояки ідуть за небокрай...

Біль і туга болем крають душу,
У моїй землі страшна війна,
Та про це я написати мушу:
Про біду, про тугу, відчуття...

Про любов, про гідність і відвагу
У цей час не пафосні слова...
Про страждання,  біль, життєву сагу,
Про усе - де істина свята...

Господи дай сили і терпіння,
В височінь полинуть молитви...
І даруй своє благословіння
І сакральне: "Господи прости!"

Ігор Філіпович - Волощук травень 2023

История cоздания стихотворения: