Автор: Раиса Смальченко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2016-02-15 12:10:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Здається, що це сон, тяжкий та довгий,
Як запорошені старенькі ковдри,
Вкриває світ, народжений, щоб жити,
І час минув, щоб нам на сполох бити …
Вже розум, покалічений дідькАми,
Сміється над смертями та сльозами
Та посіває над скривавленим камінням
Отруєним ненАвистю насінням…
А дощ вогненний викохає зерна,
Зростуть віночки з лободи та терна,
І Божий син на попіл згарищ прийде,
На хрест спокути замість людства зійде.
15.02.2016
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |