Автор: Дмитро Степ
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2011-07-26 22:43:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Десь, колись в лугах зелених…

Десь, колись в лугах зелених
між кудлатих пралісів
застовпив межу поселень  
мій народ з давніх часів.
А за ним, в красу ту вічну
в майбуття нових віків
ішли Боги, та містичні
напівбоги-відьмаки.

Йшли, бо був наш Рід як скеля
і коли повзла в край хіть
він вступав в двобій пекельний
із навалою страхіть.
З ним, до бою з духом мани
на шляхах земних доріг
йшли і Боги-талісмани –
Роду святий оберіг.

Після, кинув оком в вічність
в Потойбіччя, в тьму біди,
довго линув спів трагічний
в день судомний – "на діди"*.
Та, склав шану заповітам
й тим, хто йшов до небуття
змучившись нудити світом
знов наш Рід любив Буття....
                                          26.05.11р
прим: * - "на діди" - поминальні дні на
Чернігівщині

История cоздания стихотворения: