Автор: Маргарита Белявцева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-11-08 20:58:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Одного ранку я прокинулась ніким. Ось так. Зовсім ніким. Істотою без статі, без плоті, без ваги…Я розчинилася у повітрі, я була усюди: в очах новонародженої дитини, в рожевих пелюстках квіток, в солоній піні морській…І бачила я геть усе: як листя жадібно втамовує свою спрагу першими краплинами ранкової роси, як сонно нявкотить кошеня біля своєї матусі. Я чула як перемовляються між собою хмарки, затуляючи пухким тільцем вранішні зорі. Мова їх легка і тиха, майже непомітна, і людям здається, що то вітер блукає понад стріхами. А вітер мовчить. Навіть не дихає. Щоб не збудити випадково, подихом, втомлених яблунь.
Я вода. Тепер я відчуваю як шумно і важко я виливаюся, як у мене занурюється людське тіло, як лоскоче корабель. Я відчуваю мільйони живих істот, і їх життя пульсує в мені.
Проходжу крізь землю, біжу трубами, наповнюю собою світ…
Я вогонь. Я багряне полум`я. Я знищую і відтворюю, караю і милую . Вбираю в себе цю пониклу, мертву природу і вмираю. Швидко та безнадійно.
Я дим.
Я повітря
Я тиша.
Я усе
Я- ніщо.
І в ці солодкі, та можливо останні хвилини своєї подорожі , я побачила Його вікно. Він спить. Гарний як саме життя. Повітря тепліє від Його подиху, голуби покірно стихли перед Його вродою. Перший промінь сонця ніжно лягає Йому на повіки. Я кохаю Тебе. Я не можу стерпіти цієї нестримної жаги до життя …
Торкаюсь. Його руки, його обличчя…Я вже не відчуваю Його. Я пам`ятаю той запах,запах зів`ялого листя з Його ключиць, волосся м`яке і темне. І голос. Пам`ять знов дарує мені Його. Справжнього. І я живу. І життя моє, сповнене болючої, нестримної любові до світу, передається йому через кров, через повітря. Неси мій тягар, живи моїм життям
І зникаю. Темно. Далі і далі вниз…
Переді мною побілена стеля. Знайома кімната. І чийсь далекий, ледве вловимий голос промовляє до мене:
-Вітаю. Ти прокинулась жінкою
История cоздания стихотворения:
Душевно откликнулось,
дорогая Жанетта! С теплом души к твоей душе, |
Рецензия от: Елена Максимова 2024-03-29 08:55:12 |
Один, услышав,
утвердился... Другой, напротив, обозлился,- Их, к сожаленью, большинство... Иисус собрать детей стремился, А сатана над Ним глумился, Распространяя ложь и зло!.. Так и сегодня происходит. Не научился мир любви!.. Святую Истину находит Душою кроткий в эти дни! |
Рецензия от: Василий Омельченко 2024-03-29 07:39:50 |
Просто чудово! До чого ж мальовнично, з великим почуттям описана звичайна, на перший погляд, подорож! Нових вражень і добрих пригод! |
Рецензия от: Владимир Рудов 2024-03-29 06:50:33 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |