Автор: Маргарита Белявцева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-02-24 09:17:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Як зайдеш до мене на каву без кофеїну,
Сідай
Розповідай мені все, про що щемить до того,
що навіть людині коханій, коханій за край
Без сили змовчиш, проклинаючи серце і мову
Я - тінь , я залежна і можу тебе зрозуміти,
Бо тільки тепер я залишилась в світі вітрів
Я вщент розкололась вогнем, намагалась зігріти,
Намагалась когось дивувати нещадно до див.
І ти вже втомився від пошуків сильного духу.
А дух- він слабкий, невагомий насправді, проте
Цей вітер солоний ,нестримний, залізе у вуха
І ми вже не чуємо де ми..а може ніде?
А може ми тут, в цій жахливій і рідній кімнаті
Їмо шоколад і вливаємо в каву коньяк
А може ми- справжні, а те що надворі-
Пихаті та заздрісні демони підло створили для страт
І як я благала сполоханий час зупинитись,
І як ти втрачав свою силу і віру в людей
І стіни німі ,оповиті димком павутини
І сіра підлога, як біль із безмовних очей-
Усе так нагадує кадри з забутого фільму,
Усе зупиняється, ніби чекає на нас
І я розумію, я добре тебе розумію
Але промовчу і поставлю кофійник на газ
История cоздания стихотворения:
Доброго дня, Наталя
Володимирівна! Держіть
переклад: КОРАБЛИИК Той ранок таким був немислимо свіжим, гойдались росинки вздовж стежки сильніше, а поблизу хвіртки цвіли маргаритки, і равлики грілись у ліжечку квітки. А тут, по калюжі, так легко, відважно в далекі краї плив кораблик безстрашно із аркуша ще не старої газети, в якій друкували поеми поети. І сонце яскраве, і вітер попутний вітрило оббризкали вмить перламутром, Світилися в серці відрадні надії, і ранок був свіжим, і купчились мрії. -- Де Ви, Наталочко Володимирівно? Відгукніться! |
Рецензия от: Лисич Валентина 2024-03-29 16:12:04 |
Така приємна подорож. А це моє Не промовляй "помовч, зажди"... Авторский переклад - "Не говорите мне, потом" Не промовляй "помовч, зажди". Ти Прометей в коханні - любий, У дотиках пульсують груди - Трояндами тремтять з жаги. Притулок пташкою знайти, Росою - проліском багнета. Здобуток бути назавжди З козацьким - альфа та омега. Ще вранці скелю віднайти Де провокують в мріях хвилі - Тотем* безодні на стриптиз - чи в тім пророцтво від Сивіли. В день судний скинути корсет - Коханий мій - геть забобони. Світ дивовижний без кордонів, Приникшим біля стоп Скарлет. Не промовляй "помовч, зажди"... *Тотем* - в данному випадку Посейдон. 22. 02. 2022. Не говорите мне потом Потоком чувств, скользящих мимо, Я женщиной хочу стать, милый, Цветущей розой за окном, Синицей в трепетной руке, Сверкающей росой... Стихией, Взрывной и павшей на рубеж, Исполненной казачьей силы. И полусонной на заре Прибой послушать говорливый. Концы ли в воду Пер-Лашез - О нас в пророчестве Сивиллы: В день судный скинуть на скамье С любимым все свои невзгоды - Сей жизни обнуляя коды, Распятых в жаждущей Скарлет. "Не говорите мне, потом"... |
Рецензия от: Сколибог Олег 2024-03-29 16:06:10 |
Геннадий, мои овации Вам
и восторг. Великолепное стихотворение. Мира Вам, здоровья, добра, творческого вдохновения. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:44:27 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |