Автор: Виталина
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2012-05-08 20:52:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

І чого ті дні...

І чого ті дні гули, як сурми долі, в кожні
двері я ломилась – відчиніть!
Чи байдужі люди, до чужого горя, чи таке то
горе, що з чужими не болить?
Я стояла ніби, як прозора, наче в мене вже
нема навіть душі,
А навколо люди хоч би друзі, чи знайомі,
повз проходили, а я благала «Поможи»!
Всі пройшли, ніхто не зупинився… час і той
пішов за ними вслід,
Лиш душа знесилена, убога десь ту силу
віднайшла і піднялась з колін.
Ожила, сама собі на думці, підняла й мене,
сказала : «Відболить!
Промайнуть і біди і тривоги, як і всі пройшли
повз  тебе в ту злиденну мить!»
Я жива… душа моя зі мною, чи кохання, то
було, чи так манна,
Потопала, потопала в горі…в пам`яті
відбилась тиша гробова.

История cоздания стихотворения: