Автор: Лиля Заворочай
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-07-10 13:05:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Моє життя

Як часто кажуть що життя спектакль,
А ми у ньому лиш ляльки,актори.
Життя-це несподіванок корабель,
А ми вивчаємо свої й чужі простори.

Я вас запрошую до себе на прем*єру
Під назвою "Ралії життя".
Спочатку я замріюсь про кар*єру,
А потім про маленьке дитинча.

Через хвилину-про дівочу долю,
Надійну,лагідну опору чи плече
Пухнасто -сіре кошеня,рушник на долю.
У мріях той,хто не покине,не втече!

"Зустріти й розгубити"-сценка друга.
Тут дуже просто.Я й моя любов.
До подруги,коханого чи друга
"Зустріти й розгубити!"-знов і знов...

Фінал трагічний.Оплесків не треба.
Старенька бабця жде біля воріт,
А поруч з нею із всього намріяного
Мурлика лиш старий сіренький кіт.

Куліси закриваються.І світло
Заповнює квапливо чорна тьма,
Мрійлива дівчинка,що так любила літо
Пішла з пухнастиком у край,де лиш зима...

История cоздания стихотворения: