Автор: Елена Степина
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2023-02-26 14:38:59
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я - дитина

У казок має бути щасливий, і тільки, кінець.
Сніг вкриває рубці, що отримала наша земля.
І дитяча надія заходить до змерзлих сердець,
Та якась неокреслена мрія зі снігом кружля.
Так оманливі тиша та білий неторканий сніг,
Знов здається: наснилось страшне, що нарешті
мине.
Я — дитина, я маю радіти, рости серед книг,
Серед друзів та мрій, серед тих, хто так любить
мене.
Я не маю ховатись під вий нескінченних
тривог,
Знати те, що є смерть, передчасна, нещадна,
бліда,
Де мій батько, не знаю давно та не знаю, де
Бог,
Бо чомусь прямо з неба, де він, прилітає біда.
Сніг іде, вже чатує надворі смішний сніговик,
Та чомусь щось так зліва стискає та б'є у
ребро.
Я — дитина, мій затишний світ під уламками
зник,
Я так хочу до казки, де перемагає добро.

#вірші #віршіукраїнською #українськівірші
#віршіпровійну #авторськапоезія
#українапереможе #українапонадусе
#віршіукраїни #сучаснаукраїнськапоезія
#лірикаукраїни #воєннівірші #всебудеукраїна
#славаукраїні #пишувірші
#сучаснаукраїнськалірика #славаукраїні
#війнавукраїні #філософськалірика
#Ukrainianpoetess

История cоздания стихотворения: