Автор: Маргарита Шеверногая
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-24 19:34:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Аромат фіалок

І кожний чомусь прагне в мене встромити своє:
Кохання, надії, думки, сподівання чи мрії…
Коли фільтрувати все це мені сил не стає,
Я тисну «delete» – і зникають набридливі змії.

Я теж не без того: беру, що погано лежить,
Позичити можу емоцію, образ чи слово,
Зробити своєю не мною народжену мить,
Чужими сльозами наповнити келих святково...

Багато не треба: захланність – це гріх, та не мій.
Від тебе достатньо хоча б аромату фіалок.
Фіалками пахне вогненний поранений змій.
Тепер це і мій аромат – смерті дохлих русалок.

История cоздания стихотворения:

Кажуть, що кістки, що гниють, пахнуть фіалками…