Автор: Григорий Божок
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2014-02-11 10:53:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПРИРОДА НЕ ТЕРПИТЬ ПУСТОТ

Він  ніжно  їй  гладив  волосся,
Не  знав  наяву  чи  в  ві  сні,
Що  малось – сьогодні  збулося,
Як  сонце  заграло  в  вині.
Всім  тілом  його  оповила
Й  жар  серця  свого  віддала,
Кохала,  бажала,  пестила:
Як  здатна,  як  тільки  змогла.
Поїли  їх  ранкові  роси,
Всміхалося  сонце  з  небес
І  вітер  куйовдив  волосся -
Він  знову  для  неї  воскрес.
У  перше,  неначе  в  останнє,
Та  все  ж  таки  Бог  їм  послав,
Звершилося  їхнє  кохання,
Нарешті  знайшов,  що  шукав.
Дивується - стільки  дрімало,
Ховалось  в  коморах  душі,
Нежданно  в  їх  сон  завітало
Без  жодних  найменших  зусиль.
Нам  Космос  сигнали  являє
У  сни,  щоб  жадане  збулось,
Видиме  з  невидимим    єднає -
Природа  не  терпить  пустот.
        10.02. 2014р., Київ

История cоздания стихотворения: