Автор: Григорий Божок
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-12-04 11:23:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Іде – веде стежина мила,
Серед морозу й хризантем,
Горіх, галявка, чорнобривці,
Омиті сонячним дощем.
Іде – веде стежина щастя
В лоно кохань й переживань,
Віри, вірності й причастя,
Зустрічей та розставань.
Іде – веде стежина мрії
По літній втоптаній землі,
Де всі збуваються надії,
А поряд - рідні, всі свої.
Іде – веде стежина болю
Поміж страждань і неборак,
Стати б їм самим собою
Й відчути перемоги смак.
Щоб дихалось на повні груди
Душі і серці в унісон,
А скрізь жили щасливі люди
Та мали правду і закон.
4.12. 2016р., Київ
История cоздания стихотворения:
Війни все одно колись кінчаються, навіть, столітні. А далі продовжується життя. Маємо жити, щоб не допускати таких помилок, що коштують нам стількох життів. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:44:54 |
Серце - невтомний наш трудівник. Справжній гімн серцю. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:41:31 |
А, здавалося б, всього лише травень?! Та тут ціла філософія життя. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:39:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |