Автор: Микола Горецький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-02-11 23:04:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Земля Мазепи і Розума

У невідоме, у Батурин
Дорога вабить так мене.
Із Києва та на Чернігів,
На землю Розума веде.

Цей шлях лісистий і тернистий,
Прокладений він крізь віки
Козацтвом славним і гетьманством,
Що так давно від нас жили.

Ще гетьман був тоді Мазепа,
Царем в Росії Петро став,
Зросла культура України
На досить нетривалий час.

Війна Північна зруйнувала
Стосунки двох міцних держав,
Петро став злим і безпощадним,
Мазепу зрадником назвав.

І мав на те він дві причини:
Наш гетьман автономним став,
А ще угоду з Карлом-шведом,
Таємно він уже уклав.

Полтавська битва розірвала
Ланцюг,що з’єднував цих двох
Великих лідерів народних,
Зробила все на оборот.

Не врахував чомусь Мазепа,
Що інтерес народних мас,
Не налаштований за нього
І шведів битись повсякчас.

Пройшла пора вже після битви,
В Екзил наш уряд перейшов,
І звідти спробував звернутись
за допомогою у Крим.

І Крим прийняв їх шанобливо,
І допомогу він надав,
Почавши боротьбу з Москвою,
Послів в Бендери він послав.

Мазепа вже, на жаль, помер,
І Орлик гетьманом тут став,
Останнім гетьманом в вигнанні,
На долю час йому припав.

І він не зрадив Україну,
Продовжив справу він святу,
За Батька і народ вкраїнський,
За рідну землю і сім'ю.

Державцем він був дуже вмілим,
І європейцем понад все,
І Конституцію з Європи
Приніс в країну, до Бендер.

Ця Конституція народна,
Там поділ влади і права,
Що їх так довго всі чекали,-
Це демократія нова.

Але не мала вона дії,
Хоча й затверджена була,
І в Україну, як закон
так й не потрапила вона.

А в Україні тим же часом
Становище скрутне було,
Там цар Петро провів реформи,
Від яких було лишень зло.

Губернська, земська,судова,-
Усе робилося для того,
Щоб Україна своїх прав
Не мала більш уже ніколи.

По смерті деспота прийшло
На Україну нове горе,
У формі нових установ,
Колегій,урядів,умов.

Усе вже йшло до скасування
Гетьманства, влади, і ознак,
Що надавали нам державність,
І хоч маленький, але шанс.

Ще гетьман Розум дав надію
На Україну самостійну,
Але прийшла та Катерина,
І зруйнувала ту єдину, і, колись
Ще неподільну Україну.

Складна в нас доля, в українців,
Ми в рабстві виросли, жили,
Але ніколи не здавались,
А все боролись,і завжди
Плекали віру і надію
На незалежність ту єдину.

Незламний дух у патріотів,
Для них немає перешкод,
І до останнього ми віримо
В святе майбутнє без турбот.

История cоздания стихотворения: