Автор: Микола Горецький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-12-13 20:00:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Біль...

Бурхливі лаври революцій,
Кругом іде лише війна,
Повсюди злидні, кров, розруха,
А щастя так нема й нема.

Для чого всім потрібно горе,
Хіба не можна в мирі жить?
Постійно в злагоді й любові,
Як це було у нас колись.

Суспільство радості, турботи,
Дитячих усмішок і гри,
Коли дитина скаже «тато»,
А батько тут, він без війни.

Кому потрібні сльози й розпач,
Гонитва за «Слава!», і швидка,
Отруйна смерть, що нас спіткала,
Якщо не скажеш ти «Ура!».

Віват славетні патріоти,
Вперед руїни захищать,
Своє життя ви віддаєте,
А там дитя не може спать.

І хто розкаже щось про Вас,
Медаль посмертно може вручить,
Згадають чемно кілька раз,
І на живих знов переключать.

Для когось гроші – з Вас життя,
Мільйони душами торгують,
А жадності то меж нема,
Ще й між собою ворогують.

Для нас любов, для них – це вплив,
Ще й сліпо так маніпулюють,
Шалених псів, що глотки рвуть,
Лиш дай команду – загризуть.

Чи варто людоньки так жити?
Вбивати всіх, і зло чинити,
Хіба у цьому сенс життя?!
Чи може краще нам любити?
Добро посіяти в серцях,
Щоб потім не прийшлось збирати
Серпами кості в пустирях.

История cоздания стихотворения: