Сьогодні вперше за довгий час зайшла на сайт і дуже зраділа старим друзям. Із задоволенням читаю ваші вірші, Олена. А про кохання - це взагалі свято. В цей важкий час треба шукати промінчики світла. Дякую Вам!
Вітаю, Ірино. Я останнім часом тут буваю щодня. Всі російські покинула. Та ще й інтернет у мене ніякий, а сюди з другої-третьої-п'ятої спроби таки пропускає)
Часу зараз багато, тому й пишу більше, ніж колись. Про все)
Дякую. Рада була побачитись, Ірино.
Дуже незвичайне порівняння серця з кропивою. Частіше пишуть про рани. Що до змісту, то все одно жінки схильні прощати своїм коханим, це лише справа часу.
Серця там нема. Пустир. А на пустирях кропива добре росте)))
Про рани - банально)
Як співала Іра Білик: сердца больше нет - любить больше нечем)) І прощати теж)
Дякую!
То сестра за мене переживала після попереднього вірша (я ж на окупованій території як не як), от я їй і пообіцяла, що більше ніяких віршів про русню, а тільки про любофь-маркофь і лютікі-цвєточкі. Ну от і вийшло про кропиву))
Дякую, Артуре.
Вам це загрожує чорним списком і все) У мене наслідки можуть бути серйозними. Адже не всі, що мене читають, чекають на визволення. Декому до смаку рускій мір.
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.