Вход для авторов

Забыли пароль??

Регистрация

Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях
/ АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" /

Число 28. Як знищували українську мову
/ АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози /

Сейчас на сайте 6156 человек

Кто онлайн?

Рекомендации УПП

ми будьмо
Елена Рышкова
варте
Цыганова Наталия
Нота...
ЛИМ

Резонанс дня

Новые авторы

Присоединяйся

Я просто єсть

Автор: Я Есть
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-01-16 13:10:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сон

Ні на що не натякаю.
Часто в сни тепер тікаю.
Хочеш – вір, а хочеш – ні,
снилося таке мені.

Серед лісу є гора,
в ній глибока є нора.
Віднедавна в тій норі
поселились упирі.
Ті, хто їх зустрів хоч раз,
стали зомбі в той же час.
В упирів є слуги вірні –
злі вовки, лиш їм покірні.
Найстаріший з упирів
раптом ніби захворів:
і не їсться, і не спиться,
і на місці не сидиться.
Мов зурочив хто лукавий –
закортіло йому слави,
щоб людина, звір і птиця
упирю прийшли вклониться,
визнали його царем,
а незгодний хай умре!
Зомбі-армію збирає,
в ліс сусідній посилає.
А в зеленому болоті
теж готові до нальотів:
розмахалися крильми
самольоти-килими.
Щоб вояки не боялись
і наказам підкорялись,
в битву йшли всі як один,
їм вкололи "Озвірин".
Головний упир радіє,
про всесвітню славу мріє.
"Слухай, арміє, наказ:
не здригнеться хай рука,
не жалійте ви нікого,
нищіть гнізда і барлоги –
має бути наша хаща
найсильніша і найкраща.
Та побільше кожен день
у полон беріть людей:
дам їм чорної трави –
стануть зомбі, як і ви.
Та дивіться ж ви мені:
вам на все даю три дні!"

Ось пішли упирські орди.
А жінки їх кривлять морди,
шкірять зуби у екстазі:
"Милий, слухайся наказів!
Хоч усіх поубивай,
та одне не забувай:
вже втомилась говорити –
хочу я нове корито!
Як не вийде, принеси
хоч якісь старі труси! "
Зомбі ж що? – старатись раді:
зиск – собі, а слава – владі:
" Загребем сусідній ліс
і покажем довгий ніс
тим, хто сумніви ще має,
що ми будь-кого здолаєм.
Скільки сумніватись можна?
Ми орда непереможна!"

Та не вийшло, як хотіли
вурдалаки: захопили
кілька гнізд, собою горді,
аж отримали по морді!
Тут вовки завили в хащі:
"Як же це?! Та ми ж найкращі!
Ми ж в усіх вселяли страх
і в болотах, і в лісах!
Як же йти тепер додому?
Що казати головному?
Треба в хащах і болотах
повизбирувать голоту
на підкріплення сюди,
бо інакше жди біди!"
Як сказали, так зробили:
в сурми гучно затрубили,
назбирали зомбаків,
насушили хробаків –
сухпайок їм, як годиться –
і в ліси погнали биться.
Тільки ніц не вийшло знову.
І вовки завили: "Змова!
Їм усі допомагають!
Нас вони перемагають!
Ми ж як краще їм хотіли –
нас вони не зрозуміли!
Нащо їм та віра й мова?
Бути зомбі – то ж чудово!"

Довго те виття лунало,
поки й військо їх сконало –
хто в бою, а хто від ран,
повернувшись на диван
у своїй тьмутаракані,
сором топлячи в стакані.
Головного ж упиряку
куля вцілила у ... щоку,
і колеги-упирі
й загребли у тій норі.

А сусідній ліс привітний
з кожними роком більше квітне,
має армію чудову, поважає рідну мову,
і чекає друзів радо на гостину і пораду.

...Кажуть, ближче до весни
можуть ці здійснитись сни.
Вірим армії і Богу і чекаєм перемогу!

16.01.2023

История cоздания стихотворения:

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 151

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 13.

Николас Ваалин

Гаряче, дуже гаряче. А також дуже влучно в реалії сьогодення. Дякую

2023-01-28 18:11:33

Сон

Рецензии

Я Есть

Популярное

Новое автора