Автор: Дмитрий Бардок
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-08-12 22:56:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

іноді...

Так іноді мене дратує жаль...
Солоні сльози більше аніж треба,
відкрити серце в мене є потреба,
розбити вщент запилений кришталь.

Так іноді приходить пам'ять в дім...
Удвох до ранку - чарочка і думи,
її поля-безмежні Каракуми,
мої роки з'їдає сивий дим.

Так іноді самотньо, хоч кричи...
І поруч люди,але я байдужий,
яскрава тінь,знайомий перехожий,
Славетний Боже, істини навчи.

Так іноді мені бракує крил...
Ти відчувай прозоро,між рядками
мою любов, що зберігав роками
і глибину наповнених вітрил.

История cоздания стихотворения: