Автор: Виктория Пихалова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-04-07 13:43:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Людям на суд

У кожній праці – запах солі,-
Права у тім свята мораль:
Зерно, народжене у полі,
В мартені зварений метал,

Квапливі газ і нафта в трубах,
Піднятий уголь на-гора,
Заводи в буйних перегуках –
То труд людини для добра.

Цей світ – уквітчаний дарами,
Земля – в слідах труда скрижаль,
Метал, окрилений руками,
Від праці рук несеться в даль.

Біжать машини по планеті,
Пливуть по морю кораблі,
Парять у космосі ракети,
Ростки здіймаються з землі.

Тож не даремно труд звичайний, -
Начал усіх найперша суть –
Не знає посмуги нейтральной,
Не зна спочину його путь.

У праці й вірш черпає сили –
Трудів споріднення важких.
Одна в них тяжкість дум і тіла,
Повинність виконана в них.

Як зерна, кинуті в чорнозем,
Слова зростають у мені,
Та віддають данини дози
Священній праці на Землі.

В турбот палаючого паю
Вірш в ім’я музики про труд
В солодких муках я складаю
І людям віддаю на суд.

История cоздания стихотворения:

«Людям на суд» - четверта збірка віршів Степана Піхалова. В ній шість різнобічних розділів від любові до рідного краю, ніжної лірики до складностей буття, до осуду несправедливостей, до непримиренності з кривдою.
В збірці також має місце гумор – розділ епіграм, пародій.
Отже, різнобічність тем віршів видається на розгляд, на розбір, на суд людям.