UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Шон Маклех
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2013-03-24 00:48:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Листя на землi
«О, скільки треба літ,
щоб день такий настав!»
(Герман Гессе)
Жовтень – це білка
Чи то руда вивірка,
Що збирає жолуді істини
У темне дупло старості.
Жовтень – це миша,
Що шурхотить листям віршів
Сумних, як про дитинство
Спогади.
Жовтень – це сірий щур
Хати, в якій помер господар,
І вікна якої нагадують очі сну.
Гризе нудьгу таку ж як він сіру,
Доки осінні сутінки почуттів
Не стануть черствими
Як хліб жебрака-безхатька.
Жовтень – це сивий кіт
Мовчазний, як люди мого села,
Задуманий, як старий ясен,
Який посадив ще мій батько
У той день мокрий та темний,
Коли вирішив пізнати істину.
Жовтень – це чорний пес
Самотній як ніч,
Яка загубила господаря
По той бік дзеркала.
Жовтень – це старий дід,
Що сивиною своєю
Змушує сонце плакати.
Жовтень – це човен,
Що пливе по Жовтому морю листя
Кульгавим китайцем
З малюнком дракона
На халаті подертому…
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1549
Рецензии
Дякую! 
Чи то руда вивірка,
Що збирає жолуді істини
У темне дупло старості..."
Боже, як гарно!
Кожне слово, кожне речення цього вірша - як розсип блискучих діамантів на сяючому оксамиті життя.
Такі яскраві, такі живі образи.
Жовтень життя...
Мені не вистачає слів.
Ви для мене - чудове несподіване відкриття.
Хати, в якій помер господар,
І вікна якої нагадують очі сну...©
........................................
Замечательно, Шон.
| Чомусь згадав історію про
старого актора, який сам
собі писав листи, бо
більше йому ніхто не
писав. Однак, на ваш вірш, Таню, відгукнулося чимало читачів. Значить, писати треба. |
| Рецензия от: Руслан Деркач 2024-04-29 19:49:27 |
| Какой то миг, всего
мгновенье букет завял и грустно на душе в хрустальной вазе - откровенье, что умерло, не оживить уже... Привет Марина, а вот жалко срывать цветы... |
| Рецензия от: Юрий Шкляревский 2024-04-29 19:44:07 |
| Татьяна, Вы задели такую тему, что я не смог перечесть все отзывы на этот стих. Так что читатели Вас любят, читают, а главное - отзываются на Ваше творчество. А задеть читателя за "живое" не так просто. Вам это удаётся. Новых успехов и добрых читателей! |
| Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-04-29 19:23:41 |
| Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...) |
| Рецензия от: Молчаливая 2024-04-29 14:55:02 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |