Нет статуса

Автор: Шон Маклех
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-03-04 14:05:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сонце померло

           «Де вітер спів непевний почина,
             В якому чути скаргу вовкуна,
             А сонце на кривавім небосклоні,
             Ховаючись у хмаряній обслоні,
             Так лагідно й зворушливо кона…»
                                                      (Поль Верлен)

Ви чуєте? Люди!
Сонце померло
Цього шовкового вечора.
Сонце – живе око нашої круговерті,
Риба луската моря Ніщо спокійного –
Сонце померло.
Завішуйте більма-фіранки
Ваших будинків – їжаків клишоногих,
Забороніть їм блукати шляхом
Босоногих аристократів Неаполя:
Карбонарі барокових п’ятниць.
Навіщо Петрарка Людину оспівував?
Сонце померло!
Цього плаксивого вечора:
Кантати Верони меланхолійної.
Данте. Навіть він уявити не міг
У тій круговерті підземних інферно, що:
Сонце померло!
Поховайте його в кораблі вікінгів
Космічного пилу чорного.
Сонце померло!
Серед тьми я кличу людей,
Приходять на крик мій самотній
Юрби сліпців – як звично їм в темряві
Такій бавовняній і тихій блукати
Без костура (бо навіщо?)
Сповідайтесь мені – тільки чесно –
Це ви його вбили?
І колисали Ніщо у скрині Плеяд?
Підпаліть дракар-домовину Інґольфа
Нехай Сонце засяє останнім вогнем треби,
Бо Сонце було так само блукальцем –
Мандрівцем безпритульним,
Як ті – жителі Оркні –
Будівничі Кола Бродгара.  

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 293

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Евгений Орлов

Гарний вірш. Сподобався. Є над чим замислитись. Вдячний за Вашу творчі ть.

2018-10-16 21:17:28

Шон Маклех

Дякую за такий відгук! Радий, що в мекне є такі читачі...

2018-11-20 01:33:44

наталия остапенко

Солнце блудит земными дорогами
и мы блудим под солнцем, убогие.
На земле не нашли мы пристанище,
всё хоть вечное тут, но недолгое.
Сердце грудь разрывает в ристалищах.
Солнце умерло.
И крик мой единственный.
не заметил никто, что сокровище
эту грешную землю покинуло.
Одни мы.

2018-05-04 22:43:14

Шон Маклех

Дякую за такий поетичний відгук....

2018-05-08 13:53:31

наталия остапенко

2018-05-08 14:49:45

Юлия Небо

Шоне, завжди Вас читаю... не завжди вiдгукуюсь, бо iнодi тяжко висловити своi почуття пicля прочитання...Ви - фiлософ! Фiлософ, який штовхаэ душу до роздумiв про вiчне...Натякаэ, але не розкладаэ все це навчання на молекули... Нехай читач думаэ - нехай шукаэ вiдповiдь! Дякую Вам!

I вибачте за "э" - клава, сорi. Дуже зла на неi:)))

2017-09-16 17:43:05

Осычанка

2017-09-16 22:19:58

Шон Маклех

Дякую за розуміння! Дякую за такі слова...

2017-09-17 23:58:55

Лариса Гараган

Хай буде Сонце на землі,
і у тобі, і у мені!

2017-09-16 13:21:10

Шон Маклех

Дякую за такий оптимістичний відгук!

2017-09-16 17:35:49

Лариса Гараган

І ніяк по-другому, тільки так!

2017-09-16 18:10:21

Осычанка

Люди вбивають у собі сонце...(

2017-05-24 23:53:41

Шон Маклех

Дякую за цікавий відгук....

2017-09-16 17:35:22

Осычанка

2017-09-16 22:19:17

Камертон

Так, Шоне, iнод не замислюєшся, що все на бiлом свiтi - метушня, коли раптом Атлас втомиться тримати цю грiшну, пихату i прекрасну Землю!
Сподобались вашi метафори:
"...Підпаліть дракар-домовину Інґольфа
Нехай Сонце засяє останнім вогнем треби,
Бо Сонце було так само блукальцем..."

Дякую за емоцiї!

2017-04-01 15:35:58

Шон Маклех

Дякую за розуміння!

2017-04-01 17:08:00

Камертон

2017-04-01 17:17:19

Дефонтер

Колись це й насправді станеться, але не у такий спосіб, як про те віщує оповідь. Найперше Сонце спалить Землю разом з її ненажерливими перебувальцями. Їм не побачити остаточного заходу Сонця. Тому описані події - це ще квіточки...
Дефонтер

2017-03-04 14:18:00

Шон Маклех

Дякую за відгук! Це метафора.... Хоча можна цей твір сприймати саме так.

2017-03-11 02:02:42

Дефонтер

!

2017-03-11 07:10:34

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений