Нет статуса

Автор: Шон Маклех
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-12 10:57:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Різати хліб

                         «… Серце зруйнуй
                              Що себе не пізнало, щоб зміг
                              Я потрапити в вічності пастку…»
                                                   (Вільям Батлер Єйтс)

Я крайнощі краю, як ріжуть хліб,
Що лежить на дерев’яному столі буття
І кажу волохатим хвостатим людям:
Не сідайте на гілку, яка росте
З гнилого дерева вашої «реальності»,
Тоді не треба буде її пиляти
Залізними зубами вічності.
Я слухаю хмари – слухаю
Про що вони шепочуть вітрові,
Що дме в глиняну сопілку берега,
Збираю цю вічну музику
У дірявий мішок меланхолії
І дивлюсь у дзеркало:
А там зима, а там холодно,
Там вічна негода і сльота,
Але я зазираю,
А там не люди, а привиди
Міста довгастих тіней.
І навіщо ж мені оте дзеркало –
Навіщо ж туди зазирати,
Я знаю наперед, що побачу там:
Краще б піти мені у світ сонячний
У царство королівство Я китайське
І писати там ієрогліфи
На шовку моїх спогадів –
Білих, як марево, шорстких, як метелики
В раю злому і недоречному.
А ви кажете: нездоланне,
Кам’яне, тому чуже, тому втрачене,
А я не хочу про сову згадувати –
І так прилетить ночі цієї
На горище моє захаращене
Гори ще халупа непотребу,
А я біля криниці вічності
Буду пити воду холодну роздумів
І згадувати.
           Згадувати.
                       Згадувати.

История cоздания стихотворения:

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 169

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Ніна Трало

Прийміть вітання з Новим 2020 роком. Всього Вам, Шоне, найкращого, а головне любові оточуючих і вірних друзів.

2019-12-31 22:26:24

Шон Маклех

Дякую! Приємно.... Вибачайте, що так рідко нині пишу і так рідко зазираю на літературні сайти...

2020-03-21 01:05:39

Фигаро

Дуже реалістично викладені думки,що йдуть зсередини і торкаються струн невидимої скрипки, слова,як ноти для неї, підглядаємо крізь шпарини в майбутнє і немов сліпі,читаємо спеціальні букви,що для них зроблені,проводячи долонею по кожній і вгадуємо їх...СПОДОБАЛОСЬ, лягло до серця!Заберу собі!

2019-12-12 12:21:00

Шон Маклех

Дякую за розуміння! Дякую за такий поетичний відгук!

2020-03-21 01:06:17

Всеволод

Интересная мораль стиха. Можно даже пословицу из нее создать: только глупая обезьяна будет жить на гнилом дереве.

2019-12-12 12:12:04

Шон Маклех

Можна й так розумиіти цей твір... Хоча мені здавалося, що я писав не про це....

2020-03-21 01:06:59

Всеволод

"Нам не дано предугадать"...

2020-03-21 09:23:05

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений