Автор: Линская
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2013-04-15 18:19:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

... прородно самотні...

Скільки ще потрібно кроків  для наповнення
мого раю,
Щоб буяв він і цвів незвичайно,  а не
бавився знову сльозами,
Скільки спогадів вільних, не приречених в  
дану безвихідь,
Скільки тих хто прийдуть  і  тихенько поруч
посидять…
І Зупиняться дивні трамваї, може зайві тоді
пасажири,
На зупинку – і в небо взлетять,  тільки їх не
тримайте. Благаю!!!
Бо ж сьогодні вже інші надії, і лунає лиш  
стомлена сповідь.
Та для когось завше буває, не вертають  
назустріч  трамваї,
І зникає усе, що з'являлось до цього, і
пустельність навколо,
Заважає подих величних  барханів та звична
вам щирість,
Залишається вічність для себе, і кроки
природно самотні.
Скільки ще потрібно кроків  для наповнення
мого раю,
Щоб буяв він і цвів незвичайно,  а не
бавився знову сльозами,
Скільки спогадів вільних, не приречених в  
дану безвихідь,
Скільки тих хто прийдуть  і  тихенько поруч
посидять…

История cоздания стихотворения:

Я можу спілкуватись з багатьома, можу бути
активною, смішною, щирою. Жити і радіти, та
ніхто не буде знати, що я мрію про
самотність. Саме про ту, яка занадто довго
може існувати. Сама по собі.
с. Линская