Автор: Линская
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2013-04-21 17:38:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кай і Герда

Мій милий Кай, тебе чекала я один, а потім
декілька
нулів…
Того всесвітнього часу, яким давно не
відміряли забуті береги,
Ти знаєш я прийшла до тебе, хоч може дуже і
запізно…
Але  зупинена весна для того, щоб мовчали  
ми, а потім знову
говорили.


Та посміхнися ти ж нарешті, сьогодні ми
зосталися
самі…
Про нас достатньо згадують, а може й
справді вірять, що було,
Для них щасливі досі, а зараз розлучили нас
сніги…
Не те хотіла б я згадати, то так зимовий вечір
гомонів, а тихо
споглядати.


На зорі кришталево чисті, які втонули у
прошарках
слів...
Того далекого маестро, який вигадував,
творив історію кохання,
Ти знаєш я жила щасливо, не знала
бідності та горя…
Але ж настала спогадів хвилина, щоб
пригорнутися до тебе і
любить.


Почуй мене благаю друже,не будь таким як
люди ті, вони
глухі…
Ти зваж  усе, пробач знайому Герду, якій
ніколи не байдуже.
Для них безсмертні досі, а зараз я замолюю
гріхи…
Не те хотіла я б сказати, то так замучили
образи, а лишень
згадати.


Мій милий Кай, ти не змінився навіть,такий
коханий і
далекий…
Я зовсім не помітила тих зморшок, які мов
шрам тисячоліть.
Ти знаєш я прийшла до тебе, ще до весни не
довго…
Але зітерті імена, не в них, а в нас самих, і я
обрала вихід твій,
летіть.

История cоздания стихотворения: