Автор: Линская
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2013-04-22 21:20:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ти перехожий.

Твій Всесвіт вже не зігріває, а руки до
останку все шукають,
Шукають, проте Галактика порожня.
Сьогодні ті листи у прірву.
Хоча я знаю, навіть не згадаєш і не помітиш
немічну уяву.
Ти перехожий, а вони шукають…

Чи можна віднайти тепло в обіймах
заляканого, гордого часу,
І залишити цілий світ в долонях, коли забуто
про мою весну.

Коли шепочуть те ім'я та не тобі на вушко, та
й кличуть не тебе,
А щось далеко або ж і назовні несамовито
почуває. Ні, не те.

Коли ти розумієш не потрібна, ніхто не
зачекає біля дому.
Ти обираєш ненависну осінь і задивляєшся у
безвість невідому.

І знову й знову б'єшся , мов та птаха - тепер
зосталася безкрила,
Через блакить - здається неосяжно, та
виростають голубі вітрила.

Чи можна віднайти тепло, як чується
останній, наче постріл.
Куди подітися птахам, коли руйнують їхній
вічний простір ….

Не помічаючи нікого і ніщо, сивіє тьмяно
прохолодна осінь.
А руки до останку все шукають, німі вони і
мої ноги зараз босі.

А десь крокують, відміряючи тісні, занедбані
паркани…
Невже не пізно? Забирають кожний
пожовтілий дім. Тумани.

Занадто метушні, людей багато, вони
безжально тишу розривають.
Ти перехожий, а вони шукають…

История cоздания стихотворения: