Автор: Линская
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2013-04-23 17:42:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

…декілька життів…

Я прожила вже декілька життів, нестерпних
днів, спустошених світанків,
Відчула клекіт відлетівших журавлів, які лиш
залишили нам чеканки.
Я випивала росяні шляхи. До дна. До голосу.  
Ще жевріла блакить.
А море замовчало на ту мить, і тихо  - тихо  
так замріяно вгасало.

І цілий світ прижився у душі, втамовуючи
подих та п’янке  благання,
У зорях, що нависли над  сонцями  і б'ють
ключем у наші  трави…
Розколихавши синє небо  і розбудивши
давно забуті голоси  юрми.
Так все очікувало дива -  напевне задарма  -
бо ж не твого і не тебе…

Крильми. Сонця торкались приозерних  нив,  
і кожного хто вже без мене,
Ішов крізь море не залишившись на цвіт,
того, тієї  - дивного кохання.
А я сама окрім отих розливів , що гомоніли
спогадом у грудях,
А я однісінька серед  такої зливи, коли і
можна просто  навіть затонути.

Так прожила я декілька життів, останнє не
навіяло  мені свободи,
І я вгасала, мов принишкле море, і я тонула в
голосах  небес,юрби
Сонця вже не торкнули мої  серце й груди,
вони занадто поневолені,чужі
Схопили сяйво і собі у руки, а я і досі не
відчула рідного ТЕБЕ….

История cоздания стихотворения: