Автор: Линская
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-07-25 11:03:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Почути ритм

Їхні руки сповнені ніжністю, саме у цей момент.
Сповільнюються рухи, поволі так…
Знову крихітний імпульс.
Хвиля, хвиля, хвиля!!!!
Поступово набирається той самий ритм,
Кінчики пальців торкаються хаотично,
Чорні, білі.
Повторюється -  ні ж  бо нове.
Їхні руки сповнені ніжністю, саме у цей момент.
Ось так по черзі грають душі на піаніно.
І нічого прекраснішого на світі не існує.
Хвиля, хвиля, хвиля!!!!
Інша вже мелодія, наповнена іншим змістом.
Емоція прагне вивільнитись.
На свободу! -  Вже час.

Але далі відлуння ще приємніше.
Тоненький, пронизливий  до клітин звук.
Відчуваєш?
Смичок ледве – ледве торкнувся  струни.
Зачепив не ноту, дещо важливіше.
Зачепив подих цілого, величезного світу.
Так грає замріяний скрипаль.

Ідемо далі і щось щоразу стримує.
Таке відчуття ніби сам Моцарт прокинувся .
Металеві струни видають короткий звук.
Протяжні ноти досягаються швидким,
Переповненим повторення  одно й того самого
Звуку…
Так обізвалась мандоліна.

Ще вище дзвіночки, високе звучання.
Воно досягає Всесвіту і зігріває холодні, байдужі зірки.
Дерев'яні палички мають своє завдання.

Голова починає паморочитись.
І у кожної такої мелодії власний аромат.
Історія пройденого кроку.

Піаніно -  пробудження  від зими, перші листочки,
Спів голосистої пташки, барви  будинків.
Скрипка -  повернення до чогось рідного,
Занурення до чуттєвості  та  надій.
Мандоліна – заплутані вії у проблисках  сонця,
Ковток повітря,краплини  дощу, веселка,
Дзвіночки – серце кожного з нас…

Я знаю напевне: душі вміють чудово грати,
Варто просто почути ритм.

История cоздания стихотворения: