Автор: Линская
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2013-08-17 21:37:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Це ми.

Обидві сторони  заповнені зовсім по різному,
Якщо ж придивитись, то це і є моя Вкраїна,
Серце у хвилюючому колоссі , у соняхах.
То це і мабуть така собі своєрідна царина,
Що простелилась ген-ген на просторі.

Тільки погляд  вперед  і  безмовна дорога.
Любов до цього не виміряється кілометрами,
Вона вже призвичаєна  до переходів.

Ось тут  кукурудза шумить висушеним  листям,
А там бачили -  почалося небо, хмарини,
Далі ще далі лани,  чорна земля, кольори.
Сонце сліпить очі, заплутується у дорозі.

То де ж тепер  Італія?  Де наше серце?

Є багато свободи, і пристрасть  до полів,
Вільно дихає  річка, а поряд розлогий ліс,
Безліч спогадів, мрій і нових  сповідань.

Але щоб не було, про що  не гадали,
Повертайтесь  сюди, хто тут колись виріс.
Вас зустрінуть гостинно в обіймах земель,
А дорога, я певна, знов приведе…

Повертайте серця  і клітини дитинства,
Кожну крапельку щастя, і вогник душі,
Там дорога і комусь наразі вже сниться,
Що якщо придивитись , то Вкраїна -  це ми.

История cоздания стихотворения: