Автор: А Е
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2014-05-18 14:08:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Я бачу Україну

Я бачу Україну
У веселковім сяйві,
В мільйонах
Всміхнених очей.

Я бачу диво-потяг,
Що мов крила,
Несе мене
З Луганська і до Львіва.

Я бачу танці
З вечора і до зарі,
Що опускають зорі
З неба до землі.

Я бачу рушники і літаки,
Що вишиті
І вишивають мов птахи.

Кохання, що не знає рівних,
У полум’ї спокусливих ночей.
І глибину душі, що тоне
В безодні зачарованних очей.

Я бачу дітлахів
В прискореному часі,
Що з пелюшок
Плекають мрії власні.

Я бачу різблення
На мармурових стелях
І золоті обрами,
І землю нашу,
Вкрашену містами.

Я бачу співвітчизників своїх
І кожного у рідниій справі.
І кожну справу, плекають,
Немов дитину рідна мама.

Я бачу дикий степ
З конями
Й могутніх ковалів,
Які по вечорах співають з козаками.

Я бачу тіх людей стареньких,
Що з гордістю у серці
Вливають мудрість поколінь
У дітлахів маленьких.

І та країна, що у краю,
Вона простора і безкрая
І кожну долю обертає
У промінь неймовірного життя.

Чому ж це бачу тільки у ві сні?
Безсилі ми? Чи українці ми?
Чи може вороги на тій землі
Що зветься Україна?

История cоздания стихотворения: