Автор: Светлана Александрова
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2019-10-29 21:31:25

* * *

Дозвольте,  про вас напишу свого дивного вІрша.
І то не важливо, що я взагалі вас не знаю.
Я вас поміж зоряних бесід, як книгу читаю,
Вона така давня, та у кожному віці геть інша.

Вас -  римами на папері. Зімну й кину долу.
Бо ви не існуєте,  вигадка хворого мозку.
Очима його погляд вріже і стане так тоскно..
І нічим прикрити її, всиротілу і голу..


Мені б вас торкнутися, щоби відчути... не знаю..
Ви-він? Чи як завжди : ліпитиму з з снів та емоцій.
Та слухаю Долю і чую її в кожнім кроці,
А в неї крапленії карти і я з нею граю.

Мабуть така вдача. Хоча хіба Вам це цікаво?
Ідіть собі  з Богом, а я вам писатиму вірші.
Ставатимуть рими щоразу у мене грубіші,
І хтось коло ліжка щоранку лишатиме каву.

История cоздания стихотворения: