Автор: ДМИТРИЙ ЧЕРАШНИЙ
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-05-16 22:21:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кохання...

Зростає кожен день стіна,
натомість, меншають потреби:
з життям і за життя війна –
найгірше сталося без тебе.
Можливо, то невдалий жарт,
поганий настрій – що можливо.
Вогонь по хаті, мов Бежар,
танцює – не зупинить злива
думок, зневірених дощів,
що не блукають поміж згарищ:
нема дерев, нема кущів –
понівечили геть, бездари,
пройдисвіти. Їм відчуттів
не зголосився дати Боже,
а розуму і поготів –
гладущик – чім він допоможе?
Недобачаю, наче ти,
мов кача, плинеш по Тисині?
Стривай, дістанеш висоти –
дай звістку, чуєш? Очі сині
чи волошкові – не збагну,
який же колір має небо?
Слізьми стікає по вікну,
ще й кожне хрестить – є потреба.
Потреба є і є бажання
стійке, шалене, як весна:
величніше, що є – кохання –
не скривдить зрадниця-війна!
Не має бути а ні шансів,
а ні надій, а ні думок
в брюсселях боннах чи провансі.
Чи не засвоїли урок?
Пернаті обирають вирій,
рибини – тишу глибини;
за гратами тримають звірів –
не всіх – поплічників війни.
Нехай гарчать,
пофантазуєм:
у світі без кордонів й грат
ніколи дещо не скасуєм –
кохання,
човен
й Арарат…





16.05.2022

История cоздания стихотворения: