Автор: Оплески
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-01 22:39:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Збираєш

Збираєш знову
Погрозливі слова,
Вони звучать для мене,
Як самотні ночі.

Я знаю хочеш
Заховати очі,
У порожнечі
Тішитися злом.

Але крізь сито,
Воду не черпай,
У ньому більше
Ніж у ситі ран.

Мій шлях короткий,
У ямі чути лиш зітхання,
Я у палаті гордий і чумний,
Торкнувся крові у безодні.

А за спиною я не чув,
Коли над нами посміхались,
Що ми рабами народились,
З ярмом довічним на плечах.

Штовхай безногих і сліпих,
Не скоро крила відростуть,
У смітниках обличчя злине,
Усмішка зітреться навік.

Дивись пильніше не ридай,
Кайдани тяжкі на грудях,
Збирайся з силою і в рай,
Де слабких міряє печаль.

А ми із пекла доскребем,
Нас небо вирве із полону,
Щоб кров'ю змити горизонт,
Слізьми вдавитися гіркими.

История cоздания стихотворения: