Автор: Оплески
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-12-09 12:24:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
У крові липкій
Ти схожа більш на манекена,
У дні погрозливо повзеш,
Тривога топче білі руки.
І там у полум'ї гіркім,
Сльоза тремтяча витікає,
І в ній наповнена печаль,
Життя розбитого ненависть.
Ніяк не вилізти із ями,
Де відчай стягує коліна,
І ворухнутись не дає,
Потворна темрява слизька.
З розбитим серцем і журбою,
Життя байдуже на землі,
Стікають марно дні і ночі,
Аж тільки сонця ти не бачив.
Лише каміння під собою,
І вічний холод у душі,
Наступний крок у порожнечу,
Обличчя люті бачив ти.
История cоздания стихотворения:
Так, Едуарде, спочатку серце просить хоча би трохи відпочить, і тільки потім починає у всі колокола дзвонить. Дякую за вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 15:05:09 |
Да, Саша, жизнь как рулетка - никогда не знаешь, где найдёшь, а где потеряешь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:59:22 |
Щаслива та людина, в душі якої музика звучить. Дякую, Сашо, за оду музикі. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:55:29 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |