Автор: Галина Левицька
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2014-01-31 22:56:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Найбільше свято

Ми чекаємо свят пречудових,
Ми бажаєм дарунків святкових…
Чи підносимо очі до Неба?
І чи згадуєм, Боже, про Тебе?!

Поспішаємо! Встигнути треба
Все зробити, поїсти, поспати…
А чи маємо ми потребу
Слово вдячності Богу сказати?!

Світ наш виплеканий із любові…
Все, що маєм, — дарунки від Бога!
Але ми поспішаєм до Нього,
Коли душу стискає тривога.

Не відкине!!! Пригорне, обійме,
Ніби Батько заблудшу дитину…
Не тікайте з Його обіймів
І повірте у Божого Сина!

Бог Його дарував для тебе!
То жертовний Дарунок Любові,
Щоб відкрити для кожного Небо,
Освятивши безцінною кров’ю…

На колінах біля розп’яття:
Ти—дорога, життя й воскресіння!
О, Ісус—Ти воістину Свято,
Я радію Твоєму Спасінню!!!
                                    02.12.2011р.

История cоздания стихотворения: