Автор: Шпирко Володимир Григорович
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2014-02-20 10:01:16
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Життя потихеньку збавляє хід
І на роздуми дає нам час.
Можна плисти, а я шукаю брід,
Вік мудрості навчає нас.
Усміхнусь там, де раніше в бій,
Погляд в небо – на відповідь надія.
Цей вибір – не легкий мій,
Та усміхаюсь своїм мріям.
У квітів врешті побачив очі –
Раніше просто зривав в гербарій
І навіть злива страшна серед ночі,
У мене до неї претензій не має.
Я кожну ціную прожиту мить!
І точно знаю чого я хочу.
А там де раніше – істерика, крик,
Тепер усміхаюся й просто помовчу...
История cоздания стихотворения:
Дуже цікаво вийшло.
Безліч питань, і у
кожного своя відповідь.
Може- не розгнуздати? Важке слово для звучання, але по смислу, то мабуть воно? Якщо я там зрозуміла. Можу помилятися. |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:25:09 |
Поэты точно
экстрималы, На людях ходят без штанов. За отзывы, дают хоть балы, Но к оплеухе будь готов! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 11:19:37 |
Так, швидко летять
роки... Дякую, Світлано, за щемливі спогади! |
Рецензия от: Леся Леся 2024-03-28 11:19:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |