Автор: Шпирко Володимир Григорович
Тема:Религиозные стихи
Опубликовано: 2017-03-09 16:15:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ми йдемо по життю інколи спіткаючись,
Грішимо ненароком, часом буває,
Як завжди забуваємо, не вибачаючись,
Хай за нас хтось молитву читає.
Ми в душі бур’янами гріхів заростаємо
І не чуємо друзів у їх скрутний час.
Щось важливе навіки в серцях ми втрачаємо,
Або просто, ще час не настав той для нас.
Але прийде пора і від сну прокидаючись,
Зрозуміємо ми, що все має отвіт…
Будемо Бога молити, запізно каючись,
В наші душі вернути утрачений світ.
Ми йдемо по життю, хоч дорогу не знаємо…
І втрачали і друзів, і рідних не раз.
А молитву читати, завжди забуваємо,
А хтось там в небесах молить Бога за нас.
История cоздания стихотворения:
Гарна Ваша весна
,Валентино. Нехай буде
мирною, теплою, тихою. Божих благословінь Вам ,натхнення! Дякую щиро! |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-03-28 10:45:29 |
Душевно та відверто Лесю! Бажаю тобі прощення! |
Рецензия от: Мишигас 2024-03-28 10:18:48 |
Сонечко моє, ти знову
поряд, погляд зігріваючий ловлю. Аж до краю повнить насолода, бо тебе я сонечко люблю. |
Рецензия от: Тимошенко Олександр 2024-03-28 10:03:11 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |