Автор: Иван Янцевич
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-04-08 14:18:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Посмішка тиші

яскравими світлами вулиці світяться,
гральня, аптека, ломбард.
мовчать відображення в світлах
невидимі,
квітного смороду ряд

маса напружена ціленаправлена
наче нестримна ріка
поряд із мамою радісна дівчинка:
он в неї Лола яка!

той що був Я
вже стабільно отруєний,
знову між потім і там.
В люстро вікна білий сон посміхається,
Хопін лабай собі сам.

Пізні світанки вечері розтягнені,
Обрис крізь каву і дим
тиждень чи два хоч би ще
протриматися.
Вогник і знову один

сходи біліють шпалери обірвані,
ранки мовчать у воді
З чимось минулим непевно єднає ще
Хутко набите сиді

Дівчинка знову в крамницю заходячи:
Цяцю купи мені, Ма!
Рифи хардовані, побрані, тягнуться
Мов би майбутня зима.

знову сент вітуси з білими конями
знов перевернутий ківш
листям опалим завалені цвинтарі
шаром з опалених тиш

радісно сяє усміхнена дівчинка бризки
несуться навхрест
з гривами довгими радісні коники
мов би злетіли з небес

той що був Я, вже стабільно отруєний..
друг - незагоєний шрам
сонце.. і знов, нерозбавлений хмарами,
ранок ..дарує гілкам

История cоздания стихотворения:

Неначасі