UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Омельницька Ірина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2024-03-31 10:37:34
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Балтійські замальовки. Частина 2. Вітаємо, Вільнюсе!
Частина 2. Вітаємо, Вільнюсе!
Не приховую, що при всій моїй захопленості від польоту, я
відчула величезне полегшення, коли шасі торкнулися землі. Що
не кажи, на землі все-таки комфортніше.
Вільнюс, як ми й припускали, зустрів нас дощем і досить
прохолодним повітрям. Але поки ми проходили прикордонний
контроль, дощ майже припинився, небо прояснилося, ніби
посміхаючись нам, підбадьорюючи і запрошуючи без остраху
вступити на нову землю.
Потрібно одразу сказати, що Литва – невелика держава, в якій
проживає близько 3 млн осіб. Населення Вільнюса налічує
близько 540 тис. жителів. Ви потім зрозумієте, навіщо я навела
ці довідкові дані.
І ось ми вже автобусом їдемо до місця нашої першої ночівлі.
Звичайно, прилипли до віконця, звичайно, хочеться відразу
осягнути неосяжне. А які ви, тутешні люди? А як ваше життя
відрізняється від нашого?
Адже нещодавно ми жили майже в однакових умовах і ось ви
вже Європа, а ми зависли на якомусь незрозумілому рівні і самі
ще не знаємо, чи вдасться нам його пройти чи ні.
Від аеропорту до центру міста проїжджаємо через
пострадянський Вільнюс. Ті ж цегляні багатоповерхівки,
асфальтовані дороги та фасади будинків, списані графіті.
Начебто все, як у нас. Тільки ось мова інша, і вивіски
незрозумілою мовою. Я, готуючись до поїздки, вивчила кілька
слів литовською, щоб можна було говорити слова вдячності та
привітання мовою людей, до яких ми приїхали в гості, і тому
уважно вслухалася в чужу мову.
Ні, марна спроба, наші мови відрізняються дуже сильно. Але в
автобус зайшли жінки, скажімо так, поважного віку, і ми почули
російську мову. Значить, розмовляють, отже, не забули.
Та чи варто дивуватися, адже і в цю маленьку країну достатньо
свого часу було заселено російськомовних.
Ось особисто для себе я вирішила, що тут розмовлятиму
виключно українською мовою. А чому ні? Не треба нас
ідентифікувати лише з одним народом – радянським. А оскільки
діти володіють англійською, то перешкод при спілкуванні не
повинно бути.
Поступово краєвид за вікном змінювався, ми все більше
занурювалися у старе місто, з вузенькими вулицями та
вимощеними бруківкою тротуарами. Так, мало не забула!
Вулиця Тараса Шевченка є! Не бачила вулиці Пушкіна чи
Горького, а вулиця Тараса є!
Вийшли на потрібній зупинці і почали шукати вулицю, на якій
мали зупинитися на одну ніч. Ага ... Не так все просто. Але
одразу й прийшло підтвердження того, що добрих людей у світі
багато і доброта та співчуття не залежать від національності та
расової приналежності.
До одного з будинків під'їхала машина, і вийшов чоловік із
кейсом у руках. Син підійшов до нього і англійською запитав
про потрібну нам вулицю. Чоловік усміхнувся і відповів
російською, що зараз закине валізку додому і проводить нас. А
коли дізнався, що ми з України, усмішка стала ще ширшою.
Сказав, що його син давно хоче поїхати до нас у Карпати на
мотоциклі. Запитав, яка у нас ситуація в країні.
Загалом, мир-дружба і вуличка знайшлася сама собою.
Ми заселилися в квартирку, закинули наплічники, і наше
знайомство з Вільнюсом почалося.
Квітень 2016 рік
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 87
Рецензии
Дякую, Світлано.
| Замечательное стихотворение! Читаешь, как музыку слушаешь. И как всегда бесподобные фото в иллюстрации. |
| Рецензия от: Азинелло 2024-04-29 20:58:57 |
| Слів не потрібно, ви все виразили у віршу. Ще один листочок у нашій Історії... |
| Рецензия от: Азинелло 2024-04-29 20:50:05 |
| Мне нравится, когда в иронии, юморе проскальзывает нота грусти и глубокого смысла. Отличное стихотворение, +1! |
| Рецензия от: Азинелло 2024-04-29 20:46:29 |
| Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...) |
| Рецензия от: Молчаливая 2024-04-29 14:55:02 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |